Про що мовчать мами на порозі завершення грудного вигодовування

Моя клієнтка, Ірина, годувала дочку два роки і три місяці. І весь останній місяць думала про те, як хоче закінчити це. Як хоче одяг без застібок спереду, як хоче просто відчути, що її тіло знову належить тільки їй. І коли цього нарешті вдалося досягти, Іра плакала тиждень. Вона сама не могла пояснити, чому, адже це ж те, чого вона хотіла: завершити ГВ.

— Маргарито, ви зрозумієте, — намагалася пояснити вона мені. — Не було усвідомленого “це наш останній раз”, не було можливості зупинитися і запам’ятати цей момент так, як він того заслуговував. І… мені здається, що я ніби вже не така важлива в житті доньки.

Любі мами, всі, хто зараз на порозі завершення грудного вигодовування, цю статтю я писала з думкою про вас! Тут нема покрокових інструкцій чи технік. Я хочу підняти тему-табу: що відбувається на рівні почуттів і внутрішнього стану мами, коли вона підходить до цього рубежу. І чому ці переживання є абсолютно нормальними, навіть якщо ніхто навколо не говорить про них вголос. А як з ними працювати, ви може дізнатися на курсі «М’яке завершення ГВ»

Завершення ГВ − це не кінець близькості, а її трансформація

Ми звикли сприймати завершення грудного вигодовування як суто технічне питання.

• Яким способом зменшити кількість годувань,
• що робити з наповненими грудьми,
• як пояснити дитині нову реальність.

І ця сторона справді важлива. Але вона є лише поверхнею того, що насправді відбувається під час цього переходу. Адже завершення ГВ — це момент, коли один вид близькості між мамою і дитиною поступається місцем іншому. Він трансформується, і саме тому цей процес потребує не лише плану дій, а й внутрішньої готовності. Саме вона в мами нерідко визріває довго і непросто.

Завершити ГВ = втратити близкість?

Коли жінки описують мені свій досвід завершення грудного вигодовування, вони дуже часто вживають одне й те саме слово — “втрата”. Не втрата дитини і не втрата зв’язку з нею. А втрата особливого виду присутності в житті одне одного, того унікального простору, де тільки ви двоє і нікого більше. І якщо ви теж відчуваєте або передчуваєте щось подібне — знайте, що це не слабкість і не примха. А природна і дуже людська реакція на справжній перехід.

Страхи про завершення ГВ, які не прийнято озвучувати

Якщо ви зараз думаєте про те, як завершити ГВ, і відчуваєте, що щось усередині вас гальмує, швидше за все, це не нестача інформації, а страхи і сумніви, про які важко зізнатися навіть самій собі. “А раптом дитина подумає, що я її більше не люблю?” — один із найпоширеніших страхів, який я чую. “Ким я стану в житті дитини?”, “Я ще не відчуваю, що готова, але всі навколо кажуть, що вже давно пора” — ці думки живуть у багатьох мам. І кожна з них заслуговує на те, щоб бути почутою, а не відмахнутою як зайве переживання.

Окремо проситься зазначити про тиск оточення, тому що він є одним із найбільш руйнівних факторів у цьому процесі.

• Бабуся, яка каже “вже рік є, навіщо далі годувати”,
• чоловік, якому здається, що “дитина вже доросла для цього”,
• Педіатр або подруга з власним досвідом і переконаннями

— усі вони можуть впливати на маму настільки, що вона починає рухатися в бік завершення ГВ не зі свого власного відчуття готовності, а з відчуття, що “так треба”. І саме тут виникає пастка: коли жінка завершує грудне вигодовування під тиском чужих очікувань, а не зі свого внутрішнього “так”, весь цей процес іде важко. Бо постійне фонове почуття провини за “не своє рішення” є надзвичайно виснажливим. Воно не дає ані мамі, ані дитині пройти цей перехід спокійно.

Ваш внутрішній стан і є першим кроком

Є одна річ, яка об’єднує практично всі складні завершення грудного вигодовування, про які мені розповідають мами, і яка визначає, чи пройде цей перехід м’яко або зі стресом для обох. Це не вік дитини, не кількість годувань і не конкретна методика. Це мамин внутрішній стан у той момент, коли вона починає цей шлях.

Дитина не розуміє слів про завершення ГВ, але вона безпомилково відчуває, чи спокійна мама і чи впевнена вона у собі. Простіше кажучи, чи нема за рішенням “ми завершуємо” внутрішньої тривоги. Маля реагує на це так, як підказує йому інстинкт. Саме тому мами часто описують мені одну і ту саму ситуацію: “Я вже намагаюся завершувати, але щось іде не так”. І зазвичай йдеться не про техніку, а про те, що передує будь-якій техніці.

Готовність до завершення ГВ − це не дата в календарі

Перш ніж шукати відповідь на питання “як завершити ГВ”, варто зупинитися і чесно запитати себе про інше: “Чи я зараз справді готова і не тому, що від мене цього чекають?”  Не існує єдиного правильного моменту для завершення грудного вигодовування, і не існує зовнішнього авторитету, який може з упевненістю сказати вам: “Ось зараз — саме час.” Є ваша конкретна пара, ви і ваша дитина, зі своїм унікальним ритмом і своїми обставинами. І найкращий час для завершення ГВ — це той, коли і мама, і дитина дійсно готові до цього, а не той, який призначила бабуся або закінчення декрету.

Якщо ви вже відчуваєте, що думки про завершення приходять до вас дедалі частіше, це хороший знак того, що ваше внутрішнє відчуття вже починає рухатися в цьому напрямку. І ці думки варто досліджувати, а не ігнорувати або, навпаки, квапити себе до дії лише тому, що “десь всередині вже є сигнал”. Сум після завершення — нормальний. Ностальгія за тим особливим видом близькості, який не можна замінити жодним іншим, — нормальна. І разом із цим: за кожними закритими дверима у ваших стосунках з дитиною відкриваються нові, і ця нова форма близькості може бути такою ж глибокою і такою ж сповненою теплом, але інакшою.

Якщо ви відчуваєте, що питання завершення ГВ є актуальним для вас і ви хочете пройти цей шлях свідомо, приєднуйтеся до курсу «М’яке завершення ГВ»

Авторка: Маргарита Лежепекова, консультантка з грудного вигодовування

Запис Про що мовчать мами на порозі завершення грудного вигодовування спершу з'явиться на Маргарита Лежепекова ????.