Червоні прапорці в романтичних фільмах: коли кіно романтизує травму
Ми виросли на історіях, де любов рятує, лікує та змінює. Якщо партнер поводиться жорстко, значить, йому просто боляче, якщо людина холодна – її треба відігріти, якщо руйнує себе – її треба врятувати. Кіно часто дуже романтизує травму. Робить її глибокою, загадковою, майже еротичною. І ми поступово починаємо плутати: де любов, а де повторення травматичного сценарію.
Разом із методисткою Центру ментального відновлення від «Фонду Маша» Оленою Запольською пропонуємо подивитися на відомі романтичні фільми з погляду психології та знайти в них червоні прапорці.
Прапорець №1: Постійний контроль, ревнощі
Фільм: «Сутінки»
Про що фільм:
Після переїзду до похмурого містечка Форкс Белла Свон закохується в загадкового однокласника Едварда Каллена йі дізнається, що він вампір. Їхнє кохання розгортається на тлі небезпеки з боку інших вампірів і вибору між людським життям та безсмертям.
Коментар психологині:
Контроль, стеження, заборона спілкування з Джейкобом, постійне перебування поруч, вторгнення в особистий простір – усе це може виглядати як «пристрасна, захисна любов». Едвард «не може без неї», «не довіряє світові», «оберігає». І це виглядає романтично. Але насправді це лише прагнення контролю. Так проявляється тривожна або амбівалентна прив’язаність: «Я люблю – тому контролюю», «Я боюся втратити – тому обмежую».
Прапорець №2: закоханість у потенціал, а не в реальну людину, ілюзія «моє кохання його змінить»
Фільм: «Блакитний Валентин»
Про що фільм:
Стрічка паралельно показує зародження і руйнування шлюбу Діна та Сінді. Те, що починалося з романтики й надії, з роками стикається з побутом, нереалізованими очікуваннями та болісними непорозуміннями.
Коментар психологині:
Фраза «Я просто хвилююсь» часто означає «Мені страшно, що ти автономна». Блакитний Валентин» – це антиромантична лекція про ілюзію «я його/її врятую». На початку – хімія, імпульс, закоханість, відчуття «ми не такі як усі». Вона бачить у ньому чутливість і потенціал. Він бачить у ній сенс і порятунок.
Насправді ж це дуже розповсюджена ідея «Я достатньо любитиму – і він стане іншим». Така собі нарцистична фантазія власного особливого впливу: якщо я достатньо значуща, мене оберуть замість старих патернів. Окрім того, тут явно простежується закоханість у потенціал, а не в реальність. Ми будуємо стосунки не з людиною, а з її версією «зі мною». Партнер насправді може підтримати зміни. Але не може їх здійснити замість іншого.
Прапорець №3: плутання пристрасті з любов’ю, контроль у вигляді сексуальної гри, зміщення меж через страх втратити зв'язок
Фільм «9 з ½ тижнів»
Про що фільм: Молода галеристка Елізабет знайомиться з харизматичним брокером Джоном, і їхній роман швидко перетворюється на інтенсивну гру домінування й підкорення. За дев’ять із половиною тижнів пристрасть поступово стирає межу між задоволенням і емоційною залежністю.
Коментар психологині:
Фільм, у якому залежні стосунки замасковані під «хімію». У стрічці пристрасть знімають так, ніби вона і є любов. Камера ковзає по тілах, напруження наростає, межі стираються, і глядач майже фізично відчуває цю «хімію». Небезпека подається як частина еротики. Невизначеність – як збудження. Контроль – як гра.
Але якщо дивитися не очима романтичної фантазії, а очима психолога, стає помітно інше. Інтенсивність тут постійно змішується з тривогою. Вона не до кінця розуміє, на що погоджується. Її межі рухаються поступово, не через внутрішню готовність, а через страх втратити цей зв’язок. І те, що виглядає як сексуальне розкриття, часто більше схоже на поступове віддалення від себе.
Прапорець №4: перетворення любові на місію порятунку, роль рятівниці
Фільм: «Зірка народилася»
Про що фільм:
Відомий музикант Джексон Мейн відкриває талант співачки Еллі й допомагає їй піднятися на велику сцену. Поки її зірка стрімко сходить, він бореться з залежністю й внутрішніми демонами, що ставлять під загрозу і кар’єру, і їхні стосунки.
Коментар психологині: У цьому фільмі героїня закохується не лише в чоловіка. Вона закохується в його біль. У його тріщини. У його потребу в ній. І дуже швидко любов перетворюється на місію. Вона починає жити між двома ролями: партнерки і рятівниці.
У психоаналітичному сенсі тут працює фантазія всемогутності «Я зможу його зцілити». Це часто пов’язано з раннім досвідом: коли любов треба було заслужити турботою, підтримкою, емоційною зрілістю раніше часу. Тоді формується сценарій: щоб мене любили, я маю бути потрібною, щоб мене не покинули, я маю рятувати. А партнер із залежністю (алкоголь, саморуйнування, депресивна структура) ідеально вписується у цей сценарій.
Прапорець №5: емоційна недоступність партнера, контроль і холодність
Фільм: «50 відтінків сірого»
Про що фільм:
Студентка Анастейша Стіл бере інтерв’ю в мільярдера Крістіана Ґрея, і між ними спалахує зв’язок, що виходить далеко за межі звичайного роману. Їхні стосунки будуються навколо домовленостей про контроль, межі та довіру, які випробовують обох.
Коментар психологині:
У цій історії нам пропонують повірити, що холодність, контроль і емоційна недоступність – це просто наслідок дитячої травми. І що якщо достатньо любити, достатньо терпіти, достатньо розуміти – він зміниться. Його ж просто не долюбили в дитинстві. Коли вам кажуть: «Ти ж розумієш, через що я пройшов», це розуміння починає підміняти межі.
Так, ранній досвід насильства чи занедбаності може формувати потребу в контролі. Але травма пояснює поведінку, та вона її не виправдовує. У психоаналітичній перспективі тут можна побачити повторення травматичного сценарію: людина відтворює знайому динаміку влади, болю і контролю, бо психіка прагне «переписати» старий досвід. Проблема в тому, що партнер стає інструментом цього переписування.