Раритетна схема — на раритетній техніці. Такий простий і надійний спосіб економії пального обрав автолюбитель із Полтави. Тепер його машина зовсім не потребує бензину. Його роль виконують тріски, дрова, і навіть… горіхи, пише газета Експрес. Старенька “Волга” ГАЗ-21 Василя Шпигоцького — таки раритет. Чоловік користується цією легендою радянського автопорому вже 22 роки. “А випущено цю машину 1958 року, — хвалиться господар. — Тож невдовзі їй буде вже 60 літ! Але бігає вона мов новенька. Хоча є один недолік — двигун у такої “Волги” завжди був ненажерливий. На 100 кілометрів шляху авто бере 12 — 13 літрів бензину. Це колись гроші на бензин не рахували, бо він вартував копійки. А тепер я прикинув, що їздити на такій машині — дорогувато…” Господар став міркувати, як зменшити витрати на пальне. І зрештою згадав про успішний колись у СРСР досвід використання газогенераторних двигунів. Після війни машини на дровах були дуже поширені й відмінно себе показали. Тож пан Василь вирішив і свою “Волгу” оснастити такою установкою. “За основу взяв модель знайомого автолюбителя з Чернігівщини, — зізнається чоловік. — Він поставив такий газогенератор на свій “Опель”. Тож ми з ним зустрілися, я вивчив його досвід і взявся робити свою установку”. Робочих рук панові Василю не позичати — він шофер за фахом, до того ж уже не раз майстрував цікаві саморобки. Свого часу зробив власноруч два всюдиходи! Тож і газогенератор не став складною роботою. Всю систему майстер приладнав на фаркопі позаду машини. “Дрова або інше тверде паливо закладаю в бак-топку, — пояснює принцип роботи Василь Михайлович. — Там воно тліє. Виділяється газ, що проходить крізь відцентрований фільтр, у якому залишається пилюка. Опісля газ охолоджується до 30 градусів у радіаторі-змійовику. Далі ще раз очищується в іншому бідоні з тирсою і надходить у карбюратор”. Коли за кілька місяців усю систему було зібрано — Василь Михайлович приступив до “тест-драйву”. Завантажив у бак дровенят і виїхав з гаража. Старенька “Волга” жваво рушила трасою — без жодної краплі бензину в баку! За кілька пробних поїздок водій визначив приблизні витрати нового виду пального. “За одну заправку в бак уміщується 9 кіло дров, — каже він. — Цього вистачає на 35 — 40 кілометрів їзди. Але в багажнику у мене завжди є запас грушевих полінець. Коли перша партія вигорає — зупиняюся, підкидаю ще, і їду далі! Окрім дров, машина добре їде на трісках. А ще — на… горіховій шкаралупі! Якось я набрав її у жінок, які торгують лущеними горіхами на базарі. Шкаралупа чудово підходить — вигорає майже вся і дає хороший газ”. Оптимальна швидкість машини з такою газогенераторною установкою — 60 — 70 кілометрів на годину. Пан Василь каже, що можна витиснути й 80 — а більше для “Волги” й не треба. Між іншим, газогенератор зроблено так чином, що можна просто на ходу перемкнути двигун на бензин. Тож якщо в баку є пальне, а дрова скінчилися — машина доїде, куди треба, на бензині. “Але бензину я вже не використовую — дорого, — резюмує Василь Шпигоцький. — Натомість дров у хазяйстві вистачає. Тож моя “Волга” нині тільки їх і спалює. Я дуже задоволений такою економією. А машину мою тепер навіть поліцейські з цікавістю розглядають. Буває, зупинять на дорозі, обдивляться газогенератор, і лише головами захоплено хитають — мовляв, придумають же люди таке!”
